ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»
ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг»

Прес-центр


Page tools
Друк
В закладки
Поділитися
FacebookTwitter


Прес-релізи

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Парамжит Калон: У тренді — екопопулізм

Гірничо-металургійна галузь, яка формує п’яту частину експортної виручки країни, в передвиборний період зазнає тиску. Особливо вона вразлива перед політиками, які активно використовують екологічну тематику для свого передвиборчого піару.



Партії «зелених» набули популярності в Європі ще в 80-х роках минулого століття і відтоді стабільно набирають голоси на виборах. Вигоди «зеленої ідеології» давно використовують і українські політики. В ідеалі вона, безумовно, хороша: кожному з нас хочеться дихати чистим повітрям, пити чисту воду, жити в тому місці, де немає забруднених ґрунтів.

Але при цьому «зелена ідеологія» часто йде врозріз як з самим процесом, так і з наслідками створення матеріальних благ, особливо, якщо для їх виробництва потрібні природні ресурси.

Зерна популізму дають добрі сходи в США, Європі та інших кінцях світу. В Україні вони теж падають на благодатний ґрунт. По-перше, з об'єктивних причин: видобуток руди та виплавка металу — це не маленький кіоск або заводик. По-друге, експлуатація природних ресурсів на Донбасі, у Криворізькому залізорудному басейні та інших місцях історично велася без урахування екології, застосування новітніх технологій, зокрема з утилізації та повторного застосування відходів, використання їх в будівництві тощо. Вони просто складувались під відкритим небом, залишаючи цю проблему наступним поколінням. Відходи різних видів у країні вимірюються не десятками, а сотнями мільйонів тонн.

По-третє, радянська містобудівна політика абсолютно не враховувала інтереси мешканців міст-супутників — гіганти індустрії зводилися буквально у межах міста, по сусідству з житловими будинками. Або житлові будинки будували в безпосередній близькості від виробництва. Така проблема характерна не тільки для Кривого Рогу, а й для інших промислових міст — Маріуполя, Запоріжжя, Дніпра, Кам’янського та ін.

Нарешті, десятки років експлуатації агрегатів металургійних і гірничо-збагачувальних комбінатів, побудованих ще в 50−60-х роках минулого століття, призвели до їхнього зношення. Власники стоять перед необхідністю повної модернізації виробництва. А на це потрібен час і мільярди доларів. Освоїти їх за короткий термін складно. Один великий інвестпроект оцінюється в 100−150 млн доларів. За кілька років можна реалізувати 2−3 проекти максимум. На більше у вас просто не вистачить ресурсів.

Для того щоб зрозуміти, який шлях пройшли ми, як іноземний інвестор, наведу кілька прикладів. На момент приватизації підприємства, коли компанія АрселорМіттал придбала його за 4,8 млрд доларів, жоден з 36 основних агрегатів не працював з дотриманням екологічних стандартів. Не те що європейських, навіть українських. Зараз у нас за євронормами працюють чотири коксові батареї, дві доменні печі, три конвертери та дві агломашини. Ми побудували 123 сучасні ефективні установки очищення газу з дотриманням екологічних нормативів. Вивели з експлуатації агрегати, які не відповідали екологічній безпеці — дві коксові батареї, мартенівську піч № 4, доменну піч № 5.

За 13 років наші капітальні та операційні витрати перевищили 4,4 млрд доларів. Тільки в екологічне обладнання вклали понад 6 млрд грн. Все це допомогло нам значно знизити обсяги викидів. На черзі закриття та реконструкція застарілого агломераційного виробництва, будівництво фабрики з випуску окатишів, реконструкція конвертерного цеху, найбільшої домни тощо. На деякі з цих проектів Європейський банк реконструкції і розвитку відкрив нам кредитну лінію на 350 млн євро. А з 2018 року до 2022-го наші інвестиції складуть 1,8 млрд доларів. І ці гроші працюють на українську економіку.

Однак я сумніваюся, що ці «тонкощі» цікаві популістам. Схоже, що у них свої таємні плани. Для їхньої реалізації використовуються підконтрольні громадські організації, медіаресурси, акції з протигазами, страхітливі фільми і багато іншого. Обласні та міські органи влади прямо або опосередковано втягуються в ці проблеми, як це зазвичай відбувається в такій парламентській демократії, як наша. Починаються тривалі позапланові перевірки, необхідно долати бюрократичні пастки тощо.

Не можу сказати, що мене і моїх колег з ГМК це дивує. Це не перші вибори на моїй пам’яті, і наша галузь завжди була зручним об'єктом для маніпуляцій. Перебудувати комбінат за один день неможливо, на це потрібен час. Так, безумовно, можна призупинити роботу підприємства на 3−4 роки і активно будувати масу нових об'єктів. Але тоді десятки тисяч людей залишаться без роботи. Що буде з трудовим колективом в цей час? Хто забезпечить їм зарплату та соціальну стабільність?

Поки що, на мій погляд, в Україні не з’явилися повноцінні екопартії, які б реально боролися з серйозними екологічними проблемами в країні, створювали для цього стимули та правові механізми. У нинішній Верховній Раді, наприклад, залишилися без відповіді багато корисних екологічних ініціатив промисловців. В Україні не бракує популізму, але поки що є дефіцит ефективних законодавчих рішень, які можуть не на словах, а на ділі створити умови для покращення екології.

І головними перешкодами для швидкої модернізації зараз є відтік кваліфікованих кадрів, міграція робочої сили, небажання міжнародних постачальників технології робити додаткові кроки в стислі терміни через ризики, закладені в українській банківській системі, політична та територіальна нестабільність, глибоко укорінена корупція і тривалий процес узгодження інвестиційних проектів.







2008  -  2009  -  2010  -  2011  -  2012  -  2013  -  2014  -  2015  -  2016  -  2017  -  2018  -  2019  -  2020